11002642_651887741583576_6804157289562393258_n

“Молитовна Каплиця” стартує 23 березня

24 лютого, в приміщенні місії “Емануїл” м. Київ, проходило навчання команд, які будуть брати участь у всеукраїнській акції “Молитовна Каплиця”. На цей захід приїхали представники майже усіх куточків України – від Закарпаття, до луганщини, від Маріуполя до Чернігова і Сум. На цьому заході прводився тренінг команд, розказувались особливості проекту і служіння в молитовних каплицях міст і сіл україни. Проект стартує 23 березня і буде проходити до 28 червня. Ідея – встановлення в населених пунктах наметів – молитовних каплиць з метою молитви за потреби людей і донесення їм Євангелії.

11002642_651887741583576_6804157289562393258_n

На фото – учасники заходу

1514431_512584842189695_1846942969_n

Колядки на майдані в Рівному

Увечері 07 січня, на Різдво, наша церква, мали змогу піти і поколядувати на рівненському майдані. Прийшли, стали біля шопки і почали співати. Збіглось десь до 50 людей. Почали підспівувати, слухати. Ми мали змогу свідчити і розповідати про зміст Різдва. Через 20 хв. прийшли інші колядники і захотіли співати. Ми відійшли, а наші люди кажуть: “Та ми тільки розспівались і що, усе?” То ми перейшли на маленьку сцену біля ялинки і ще хв. 20 колядували. Знову назбиралось десь до 50 людей, а мо’ й більше. І знову ми мали змогу свідчити. От і думаю – а що ще потрібно? просто перебороти страх, лінь, стереотипи і байдужість – і все. Бо люди готові слухати – нам лише треба вилізти із ракушки і зрозуміти – які у людей потреби, де вони мріють побачити Бога. Адже ми віримо,що Він – володар всіх обставин життя.

Тож подяка Богу за те, що він дає такі часи, коли люди хочуть слухати правду про Нього

Є три види брехні: брехня, велика брехня і статистика…

Статистика – страшна штука. Вона може відкрити очі, вона може вбити душу.

Хтось каже – чому в світовій історії немає повідомлень про вигублення немовлят у Вифлиємі? Але згадаймо – це невелике містечко (не по наших, по тодішніх мірках, бо Єрусалим мав 25 тис. населення і це був мегаполіс). Вбивали дітей віком до 2-х років. Скільки їх буде – 200-300. Нехай 500 дітей. Чи було щось в цьому надзвичайне для того часу? НІ. Бо тоді вирізали цілі міста – таке тоді було життя.

Ірод, щоби убезпечити себе приніс в жертву усіх дітей того регіону (хоча тоді був уже дуже хворий і через 2-3 роки помер). А тепер поставте себе на місце матері, в  якої серед ночі, увірвавшись у дім, просто, без пояснень убили дитину? Що думати, за що, чому, плач, сльози, безумство через те, що ти не можеш зрозуміти «ЗА ЩО!»

Проблема християн в тому, що вони хочуть і пробують пояснити усі незгоди в житті логічно. Але забувають – у світу своя логіка і світ не ділиться нею із дітьми Божими. Діти Божі навіть не втямлять тої логіки – настільки вона збочена, спаплюжена і просто гидка. Бо у нас навіть мозок так не повертається подумати: щось загрожує моєму царству – а вигублю я таки усіх тих дітей – ще народять нових…

Може ми так і подумали б, але вчинити – навряд. Ми знаємо принцип відплати і закон сіяння і жнив і ми боїмось. І думаємо – вони теж бояться. Ат ні! Їм начхати на усі закони, окрім свого.

Тому, коли ми стаємо перед якоюсь проблемою, випробуванням, чи бідою яку зустрічаємо у світі, нам в першу чергу потрібно усвідомити не «за що?», а зовсім інший принцип про який не раз казав Ісус.

 

Уже перед смертю, останнього вечора, відкриваючи найпотаємніші істини своїм учням, Він  вказав на одну річ –  Якщо світ зненавидить вас, то пам’ятайте, що він іще раніше зненавидів Мене.  Якби належали ви світу, він, як своїх, любив би вас. Але ви не належите світу, а Я обрав вас зо світу, тому світ вас ненавидить. (Ів.15:17-18)

Нелюбов світу – наслідок власне позиції самого світу в поклонінні своєму егоїзмові. І тому ця непримирима позиція ЗАВЖДИ буде проектуватись на життя віруючих людей. Проте не так, як ми очікуємо. Вірніше, не завжди так, як нам здається що світ тиснутиме на нас.

Є таке поняття – лагідний тиск. Це оксюморон – тобто взаємовиключне словосполучення. Але в житті ці поняття якнайбільше зустрічаються. Світ не буде завжди повставати на роги проти моралі, честі і справедливості. Він поволі, мов удав заковтуватиме свої жертви через мікрокомпроміси. І оце буде найстрашніше для нас. Це можуть бути досить невинні речі, проте у загальному – усе направлено буде на послаблення наших християнських цінностей. І найбільш болючими стануть поразки не від великих гріхів, які ми через нашу людську слабкість робимо, а ті маленькі речі, які стануть нам повсякденною дійсністю –

будувати «своє життя» і свої інтереси – адже ніхто за тебе не попіклується про твоє.

Оберігати свою зону комфорту таким чином, щоби це набуло побожного вигляду,

Виправдовувати свої вчинки тим, що у нас в країні «така система» і проти неї не попреш,

Запізнюватись, бо усі запізняться, проте обурюватись, коли чиїсь дії мене дратують,

Любити усіх, не виявляючи любові у житті до ближніх. Простіше – молитись за африканських дітей і розказувати, як їм тяжко, але нічого не зробити в своєму житті, щоби допомогти ближньому.

Врешті почати вірити в те, що моя християнська віра дуже сильна, а всі розмови про дії – це просто наслідок того, що це «їм» треба, адже вони мають із того якусь вигоду.

Той лагідний і ніжний тиск спричиняє до того, що ми змінюємось поволі і потроху, приймаючи і перетравлюючи «цінності» світу, роблячи їх своїми. І потім, у кризовій ситуації, ми з жахом думаємо не про те, як правильно вчинити перед Богом, а скільки ми втратимо, пішовши за Богом до кінця.

Світ тисне і буде тиснути, бо йому не потрібен ні месія, ні чиїсь задрипані життя ні моральні принципи, ні справедливість і честь. Світові потрібно, щоби наша ситуативна етика не викликала у нас ніяких запитань і не хвилювала нас. Як не хвилювало книжників та фарисеїв те, що вказуючи на місце народження Христа, вони ж усвідомлювали, що Ірод може вчинити велику гидотну і підлість. Проте вказували, бо уже пристосувались до цієї безбожної влади (Ірод, будучи ідумеєм, через підкуп і погрози став царем Юдейським). І їх хвилювало те, скільки вони втратять, коли почнуть борсатись проти цього становища речей.

 

Що скажемо? Чи є у нас шанс в такому світі? Апостол Павло, що побував по різний бік фронту (і гнав церкву, і сам був гнаний, крутився серед багатих і голодував під час місіонерських подорожей) дає чітку і однозначну відповідь в посланні до метрополії, вірніше до церкви, що розташована в метрополії – в посланні до Римлян.

«…Може, лихо якесь, злидні, переслідування, голод чи голизна, небезпека яка чи смерть від меча?  Як сказано у Святому Письмі: «За Тебе нас щодня вбивають, вважають вівцями, придатними на те лиш, щоб забить».  Ні, у всьому цьому ми здобуваємо найбільшу перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас

Про яке лихо він каже? Про які злидні, небезпеку, меч чи смерть? Про ті, що ми зустрічаємо щодня, про те, що випробовує наш характер і нашу віру і те, що і гартує і формує наш характер і віру. Те що має гартувати нас. Адже саме за нашу вірність Христу у щоденному житті християн ведуть на заколення. Саме через вірність в першу чергу Богу на нас піднімається меч і чигає смерть. Саме тому,що ми виявляємо віру у повсякденних і, здається, нікчемних речах, на нас падає лихо від наших же ближніх. І

Проте у всьому цьому ми можемо вистояти і отримати перемогу лише Ісусом Христом, що полюбив нас. Перемогу – тобто виявити вірність ідеалам Царства, навіть якщо це нам чогось буде коштувати – адже Христос поступив так і був вірний аж до смерті. Перемогу – коли ми знаємо, що будемо піддані обструкції через свої погляди (тобто моральній смерті для якогось соціуму) але для нас важливіший і цінніший Христос і його думка про нас, ніж чиїсь судження. Перемога – коли ми розуміємо, що наше життя цінне не просто біологічним існуванням, а тим, чим із середини воно наповнене. Тобто внутрішньою цінністю від Духа. І коли ми це розуміємо, ми не боїмось мати вигляд овець, що йдуть на заріз – бо це наша свідома позиція, а не безхребетність.

 

Ми лише так, завдяки Христу можемо усе це перемогти, бо проходимо усе в довірі до Нього. І щоби ми не забули про нього  (раптом) – Бог сам засновує пам’ятку – Причастя. Тобто – нагадування тієї ціни, завдяки якій ми можемо сьогодні жити і отримувати перемогу. Прилучення до Його тіла і Його крові, яка була пролита на хресті за нас, убогих.

Вона нагадує нам – ми не самі живемо, Він усе знає, Він усе пройшов і вистояв, і в Нім ми отримуємо ті сили і наснагу, з якими можемо все здолати. Адже проста покора Христу похитнула Римську Імперію, вчинила Реформацію, розвалила СРСР (хто би що не казав) і щодень допомагає нам йти, долаючи сотні спокус і «м’яких тисків» цього світу.

Лише «завдяки Тому, Хто нас полюбив»…

398760_2839638161762_172033462_n

Свідчення Наташи

Шановна “Скеле”!
Раді поділитися славою Божою в Оржеві, у Наташи,
про сім’ю якої ми завжди просимо “Скелю” багато молитися!
Нагадаємо, що по обох лініях родичів у них було і є чимало окультної практики.
Від чого нашій сестричці в Христі досить непросто світити, стояти, і навіть просто жити.
І останні кілька місяців вона ЩОДЕННО молиться за духовне звільнення та відродження свого чоловіка.
Пару тижнів тому Наташа запросила нас з Поліною в гості: помолитися з рукопокладанням за здоров’я трьох
своїх дітей. Молитва за старшого та меншого синочків була звичайною “молитвою віри”.
Коли ж стали молитися за середню дочку (2,5 роки), вона цього спочатку просто
не схотіла. А опинившись у мами на руцях, стала якось неадекватно викручуватись від молитиви, від рукопокладання,
раптово гірко плакати,видумувати різні причини, аби лише злізти з рук. Намагаючись молитись саме за неї,
я – Віктор – постійно відчував назойливий тиск на обидві скроні.
“Женєчка хоче пісяти,” – сказала Наташа, а ми просто відпустили ситуацію, попрощались та пішли.
На наступний день у малої підскочила температура, і мама запросила доцю на руці помолитись за неї. На що та різко
закапризувала, знову стала вести себе неадекватно. Ми зідзвонились.
Висловившись, всі втрьох поділились однаковими відчуттями:
як вперше, так і вдруге був неадекватний, неприродній плач. І тому домовились зустрітись на тижні в хатинці для молитви.
Наташа привела доцю. І коли стали молитись за неї, розпочалось все те саме, але ми продовжували. Паралельно з нами
“на телефоні” молилося 5 людей з інших міст. Відзначу, що скроні знову тиснуло.
Лише на другий день Наташа і Поліна зізнались, що після молитви впродовж вечора, коли були наодинці,
відчували якусь неприємну присутність поруч. Неприємну присутність описала ще одна
молитовниця “на телефоні”. У мене ж весь вечір та наступний день було відчуття якогось дратівливого дотику на спині,
причому навіть під час молитви.
Тому на наступний день ми назначили піст. Попостившись півдня, ми зрозуміли, що вже все гаразд: по-перше,
Наташа порадувала, що доця з легкістю підійшла до молитви, а по-друге, моє відчуття чийогось дратівливого дотику відійшло, наступила
внутрішня легкість в молитві. Хороші відчуття настали ше у однієї молитовниці.
Всі ці події дуже потужно вплинули на Наташу. Навчили розрізняти, коли вдома говорить людина (родич), а коли через
нього “наїжджає” нечисть. Пропав страх. Зявилася сміливість прямо свідчити про свою віру та Христа, щодня зранку
благословляти своїх дітей та чоловіка.
Побудили сповідати в нашій загальній молитві окультний гріх своїх прямих родичів, а також прямих родичів Женєчки
по батьковій лінії. Проголосити в своєму житті та у Женєчки абсолютний покров, який дає кров Ісуса Христа,
Його воскресіння та славне царювання.
Господь Ісус – наш славний Визволитель. І те, що відбувається – прямий наслідок попередніх щоденних Наташиних благань.
Тому просимо всіх щирих приєднатись до молитов за Наташину сім’ю. Звільнення потребує не лише її чоловік,
а кілька членів її родини. (До речі, він трошки пом’якшав серцем). Але до результату ще далеко (напевне).
Шановні скеляни, давайте не зупинятися в молитовній підтримці НАШОГО Оржева,
тому що “свого часу пожнемо, якщо тільки не ослабнемо”!
А хто справді бажає духовного відродження своєї рідні – маєте сильний приклад нашої сестрички в Ісусі!

IMAG0152

Конференція в Києві

7-8 листоапда в м. києві, на базі місії “Світло на Сході” відбувалась пастирська конференція “Благовістуй”. НГА неї були запрошені деякі члени церкви “Скеля”.
Із назви конференції зразу зрозуміло, про що йшлося на заході. Але головне було в тому, що акцент робився на практичний бік благовістя: чому церкви не доносять Євангеліє, що є Євангелієм, які перепони в головах у людей, коли вони чують, що потрібно благовістити і Яка біблійна стратегія благовістя.
Доповідачами буди Кіс Гамільтон і Пет МакКой (США) і С. Головін, що представляв Сімферопольський апологетичний центр.
В атмосфері дружнього спілкування в групах після лекцій, пастори і представники церков обговорювали почуте, а також, розважали над тим, що є причинами слабкого благовістя у їхніх церквах.
Подяка Богу за подібні заходи, адже вони дають змогу по новому подивитись на, здається , відомі речі.

IMAG0154 IMAG0152

IMG_0558

Cвято церкви

Цього року, Бог дав нам можливість святкувати 12-ту річницю нашої церкви. За ці всі роки він оберігав нас, розмножував і навчав членів церкви будувати єдиний організм – Церкву.
І так сталось (з тієї причини, що ми переїхали в інше приміщення і довго не могли узгодити плани святкувань) що свято церкви і День подяки ми святкували одночасно. Але це було дуже символічно: адже коли не дякувати Бога, як не під час святкування річниці існування церкви. Тому богослужіння було насичене піснеспівами (які виконували як окремі члени церкви, так і родини, як гурт прославлення так і гурт “Есхате хОра” ), і подяками за цілий рік, була висвітлена історія святкування Дня подяки і того, звідки Він взявся. А в проповіді, яка звучала в той день ми розважали над Божими Законами, їх універсальністю і неперехідним значенням в житті людини.
Тож велика подяка Богу за Його милість і те, що Він дозволив нам прожити цей рік і бачити Його величні діла в нашому житті!

IMG_0561 IMG_0558 IMG_0560

Сяюча дорога, сяюча правда, сяюче життя

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

DSC_4108

Відвідини Кілії

5-7 жовтня члени церкви “Скеля” відвідали дружню церкву в м. Кілія. Саме місто розташоване на Дунаї у мальовничому куточку України. Лагідне сонце, води Дунаю і працьовиті люди перетворили б цей куточок на рай. Але… поки-що там не дуже добре. Влада не добирається, усі кинуті напризволяще.
Та Бог не забув цих людей. Ось уже 12 років там існує невелика церква, пастором якої є брат Гуцулюк В. А. І на її уродини були запрошені члени нашої церкви. Як і нам, їм – 12 років.
Ми мали чудове спілкування і прекрасні дні, поїхали в Українську Венецію – Вилково, де мали можливість намилуватись блакитним Дунаєм.
А по вечорах – чудове спілкування. Найбільше чим нас вразила місцева церква – гостинністю. У них можна було реально побачити і відчути слова Христа: «По тому пізнають , що ви Мої учні, як будете мати любов серед себе.»
Ми вдячні Богу за чудову можливість побувати в такій гостинній церкві. І молимо Бога, щоб він благословив усіх її членів і дав бачити Себе ще більше.

nova-adresa

Ми переїхали!

У зв’язку з непростими обставинами наша церква вимушена була переїхати. Тепер ми збираємося за адресою вул. Київська, 53 (Рівненський коледж економіки та бізнесу) в Актовій залі.
Змінився також і час проведення зібрань, тепер початок богослужіння об 11.00, будьте уважні, не проспіть!
Хто не знає де знаходиться дане приміщення – дивіться карту на сторінці Контактів. Або ж питайте в членів церкви.